[Вертун]

Я ковтала
твої сині очі
Та кусала
губами шкіру.
Спокушала
волоссям щоночі,
Та у щасті
не йняла віри.

Смакувала
твоїми руками,
Що торкались
середини тіла.
Відривала хвилини
мовчання
Та робила усе,
що хотіла.

Випивала твій
рідний голос,
Розкривала ним
крики мовчання...
Називалось це просто -
КОХАННЯ

Comments

[Sepulka]

Перші два рядки доволі моторошні, і вже чекаєш якогось абсурдно-антропофагійного кохання, але надалі тема антропофагії набуває метафоричного значення. Ані абсурд, ані метафори не є щось погане, просто є незбіг в тематиці та стилі.

Випивала твій рідний голос,

Оце кращий рядок, на мою думку.